Історія коледжу

Харківський політехнічний фаховий коледж (ХПФК) було засновано в 1870 році як технічне залізничне училище. За 150 років навчальний заклад пройшов довгий шлях своєї трансформації та розвитку, його авторитет базується на поєднанні кращих традицій, що сформувалися за весь час існування закладу, з великим  бажанням відповідати сучасним вимогам та тенденціям, йти в ногу з часом.

Історія коледжу тісно пов’язана з історією розвитку залізничного транспорту. Ще наприкінці 60-х років XIX ст. простори Слобожанщини перетнула Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, одна з перших на території Східної України, це зумовило потребу у великій кількості фахівців, пов’язаних з залізничним транспортом.

У 1870 році за ініціативою промисловця Самуїла Полякова на кошти Курсько-Харківсько-Азовської залізниці при станції Харків було відкрито школу підготовки техніків для залізничного транспорту. З 1 грудня 1870 року по 1874 рік  школу очолював домашній учитель на прізвище Тунік.

 У 1875 році школу було перетворено на Харківське технічне залізничне училище, одне з перших в Російській імперії. 10 вересня 1877 року затверджено Статут училища. Першим керівником училища (з 1875 року по 1877 рік) став Янчевський Людвіг Петрович, який за освітою був інженером і до цього часу обіймав посаду помічника інженера залізниці. Харківське технічне залізничне училище складалося з 4 класів та проводило підготовку техніків для телеграфу, креслярів, колійних майстрів, машиністів паровозів. За дореволюційні роки було підготовлено близько тисячі фахівців. Змінювались і керівники навчального закладу: лікар Моравський Цезар Йосипович (з 1877р. по 1883р.); інженер Петронін (з 1883р. по 1888р.); колезький радник, кандидат наук фізико-математичного факультету Федоровський Дмитро Олександрович(з 1889р. по 1897р.); Шишко Федір Дементійович (з 1898р. по 1908р.); Тиханов Петро Васильович (з 1908р. по 1920р.).

Серед випускників училища є такі відомі особистості: один із засновників Української Академії мистецтв, автор малого державного гербу УНР, професор Кричевський Василь Григорович (1887р.); авіатор Гризодубов Степан Васильович (1904р.).

20 серпня 1917 року Харківське технічне залізничне училище Міністерства шляхів сполучення рішенням Тимчасового Уряду перетворено у середнє експлуатаційно-технічне училище, з курсом навчання –  чотири роки.

У 1920 році на основі Харківського технічного залізничного училища організовано Харківський технікум механічної спеціальності НКШС, керівником якого стає інженер Дирда Іван Іванович (з 1921р. по 1928р.).

У той час навчальний заклад готував техніків-механіків шляхів сполучення, які після дворічної практики мали право складати іспит на звання інженера-механіка залізничних шляхів сполучення.

У 1925 році в тому ж приміщенні розпочав роботу вечірній робочий механічний технікум Південної залізниці, який готував інженерів з ремонту та експлуатації локомотивів.

У ці роки в навчальному закладі працювали видатні викладачі та професори, а саме: Белелюбський В. М., Мухачов П. М., Панченко А. В., Моніч М. М., Герценвіц Д.І., Вільгельмінін А.М., Головченко А.П., ТроїцкийА.І., Хоткевич Г.М. та інші.

У 1929 році Харківський технікум механічної спеціальності НКШС, Вечірній робочий механічний технікум Південної залізниці та Експлуатаційний технікум, який працював з 1920 року на пров. Свердлова, 1,  було поєднано в один навчальний заклад – Харківський об’єднаний технікум шляхів сполучення, який проводив підготовку фахівців за спеціальностями: «Зв’язок»; «Сигналізація, централізація та блокування (СЦБ)»; «Матеріальне постачання»; «Електропостачання»; «Тяга і теплотехніка»; «Рухомий склад залізниць, рух і вантажна робота». Очолив технікум (з 1929р. по 1930р.)  викладач Бесєдовський Іван Олександрович.   

У 1930 році об’єднаний технікум передав студентів III – IV курсів та свої найкращі педагогічні кадри щойно створеному Харківському інституту інженерів залізничного транспорту, а його було реорганізовано у Харківський учбовий комбінат південної залізниці НКШС.

У 1932 році навчальний корпус по вул. Червоноармійця, 3 було відремонтовано та надбудовано два поверхи. Навчальний заклад випускав фахівців за спеціальностями: «Зв’язок»; «СЦБ»; «Електропостачання»; «Рухомий склад залізниць».

У 1935 році навчальний заклад отримав нову назву – Харківський електротехнікум НКШС, і, як один з кращих технікумів, був базовим у м. Харкові до 1941 року.

Наприкінці 1930-х років технікум займав передові позиції в системі транспортних закладів СРСР. Однак подальший розвиток технікуму зупинила Друга світова війна. Співробітники та учні технікуму брали безпосередню участь у бойових діях і в напруженій трудовій діяльності в тилу. Багатьох викладачів та співробітників технікуму було мобілізовано. Загалом понад 100 співробітників та учнів брали участь у бойових діях в роки війни, десятки з них нагороджені медалями та орденами.

У передвоєнні роки технікум очолювали: Аушев В.П. (1930-1931); Маслов Г.Я. (1932-1933); Букін Є.І. (1933-1934); Зембицький В.П. (1934-1937); Збарський Г.М. (1938-1939).

Технікум не припиняв підготовку спеціалістів і в роки Другої світової війни на станції Тайга-Забайкальської залізниці, куди був евакуйований у 1941 р., і мав усі чотири курси – з кількістю учнів до 400 осіб. Незважаючи на складні умови, працівникам технікуму вдалося перевести все основне майно й обладнання, бібліотеку та архівні документи. У роки війни колектив технікуму брав участь у будівництві заводів та залізниць у Сибірі.

За успіхи в роботі в роки війни керівника технікуму (з 10.05.1937р. по 1938р. та з 19.12.1939р. по 23.10.1945р.) Чудновського Григорія Володимировича відзначено урядовими нагородами.

Звільнення Харкова дало можливість відновити нормальну навчальну діяльність технікуму з 18 вересня 1943 року, реевакуація якого здійснювалася у складних умовах.

Після повернення до технікуму співробітникам довелось багато працювати по відновленню навчальних корпусів. Незважаючи на труднощі, заняття відновилися вже в листопаді 1944 року в приміщенні по вулиці Дмитрівській, 26. Нова назва – Харківський технікум залізничного транспорту НКШС.

У післявоєнні роки технікум очолювали: Шкляр Іван Венедиктович (1945-1946); Травкін Дмитро Васильович (1946-1947); Аракчєєв А.А. (1947-1950).

У 1954 році після створення Міністерства транспортного будівництва Харківський технікум залізничного транспорту переданий цьому Міністерству і був реорганізований в Харківський електромеханічний технікум транспортного будівництва.

З 1951 року по 1971 рік технікум очолював Чунарьов Веніамін Олександрович. Його енергія сприяла подальшому згуртуванню колективу, вирішенню завдань з підготовки спеціалістів у післявоєнні роки. За особисті заслуги він був нагороджений грамотою і став Лауреатом Державної премії.

Після повного відновлення діяльності технікуму гостро постало питання щодо необхідності його розширення. Тому були організовані і обладнані лабораторії: електротехніки; електричних машин; радіотехніки; автоматики; телефонії і телеграфії. Було облаштовано навчальний полігон.

У 1968 році було введено в експлуатацію новий навчальний корпус, де розмістились кабінети політекономії, фізики, хімії, математики, спортивна зала.

На той час технікум випустив близько 25 тис. фахівців, які  зробили вагомий внесок у розвиток транспорту та транспортного будівництва.

Навчальний заклад був базовим з випуску фахівців для будівельно-монтажних організацій та залізниць України, Поволжя, Казахстану, Півночі та Далекого Сходу.

У ці роки в ХЕМТТБ сформувався колектив висококваліфікованих викладачів. З 1971 року директором технікуму став Борис Васильович Сосюрко, який очолював технікум до 1979 року.

У 1972 році за успіхи в підготовці кадрів для країни і у зв’язку зі 100-річчям з дня заснування технікум було нагороджено орденом «Знак Пошани».

У цей період технікум готував фахівців з трьох спеціальностей: «Автоматика і телемеханіка»; «Провідний зв’язок»; «Електропостачання». У технікумі працювали заочне відділення та інститут підвищення кваліфікації.

Значно збільшився контингент студентів під кінець 1975 року, їхня кількість наближалася до 1,5 тисячі, а дипломи щороку одержували понад 400 випускників. У ці роки особлива увага приділялась розвитку лабораторної бази технікуму, навчання в майстернях поєднувалось з випуском реальної продукції для потреб Південної залізниці, будівельно-монтажних трестів «Трансенергомонтаж», «Південтрансбуд», «Транстехмонтаж», «Транссвязьстрой», «Транссигналстрой», для будівництва Харківського метрополітену.

З 1979 року директором ХЕМТТБ став Михайло Петрович Бочарніков, який очолював технікум до кінця 1997 року. У цей період технікум випускав фахівців уже з чотирьох спеціальностей: «Електрозв’язок на транспорті»; «Монтаж і налагодження систем керування на транспорті»; «Електропостачання»; «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд». Розширилося заочне відділення та курси підвищення кваліфікації Міністерства транспортного будівництва, які могли пройти і громадяни Болгарії, Ірану, Куби.

Щоліта організовувались виїзди учнів технікуму в різні населені пункти, у тому числі і в Крим, для надання допомоги по сільському господарству.

Розширювалась навчально-методична база для проведення теоретичного і практичного навчання.

Особлива увага приділятися організації реального курсового та дипломного проектування. Технікум мав вже тоді міцну модернізовану навчально-лабораторну базу. Загальна площа чотирьох навчальних корпусів становить близько 10 тис. м². Для підвищення якості навчального процесу в циклових комісіях технікуму запроваджувалося нове обладнання і нова техніка, широко використовувалися технічні засоби навчання, здійснювалася заміна застарілого і модернізація існуючого обладнання. ХЕМТТБ став базовим технікумом Головного управління навчальних закладів Міністерства транспортного будівництва СРСР з питань наукової організації, технічного і естетичного забезпечення навчального процесу.

З 1991 року технікум  підпорядковується Міністерству освіти України.

З 1997 року на посаду директора ХЕМТТБ було призначено Немченка Віталія Миколайовича. За роки його роботи (1997-2019) значно зміцніла матеріально-технічна база коледжу, основну увагу адміністрація стала приділяти підвищенню якості підготовки фахівців для залізничного транспорту та створенню нової матеріальної бази для відкриття нових спеціальностей.

З кінця 1990-х років набула широкого застосування практика укладання угод про підготовку фахівців з відділками Південної залізниці та промисловими підприємствами Харкова та області. Метою цих угод було наближення навчального процесу для підготовки кадрів до потреб виробництва.

З початку 2000-х років технікум проводив підготовку  фахівців за п’ятьма напрямками з восьми спеціальностей денної, заочної форми навчання та екстернату: «Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж»; «Обслуговування та ремонт пристроїв електрозв’язку на транспорті»; «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд»; «Електропостачання»; «Обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті»; «Бухгалтерський облік»; «Обслуговування устаткування і систем газопостачання»; «Обслуговування і ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів»; «Електропостачання».

У 2000 році з метою розширення освітніх послуг і кращої адаптації випускників технікуму на ринку праці, в технікумі було засновано відділення курсової підготовки з робітничих професій.

У 2006 році в технікумі навчалося 1420 студентів. Незважаючи на скорочення плану прийому за держзамовленням, сумарний контингент збільшився за рахунок студентів, навчання яких проводиться за рахунок фізичних та юридичних осіб.

З 2010 року технікум входить на правах самостійної юридичної особи до навчальних науково-виробничих комплексів закладів вищої освіти III-IV рівня акредитації, що дає можливість нашим випускникам продовжувати навчання за прискореною підготовкою.

За цей період колектив технікуму адаптувався до ринкових змін у сфері економіки, довів свою життєздатність в умовах радикальних фінансових обмежень, ціннісної переорієнтації молоді.

У 2016 році наказом Міністерства освіти і науки України Харківський ордена «Знак Пошани» електромеханічний технікум транспортного будівництва було перейменовано на Харківський державний політехнічний коледж.

За останні роки в коледжі відбулися суттєві зміни в принципах прийому студентів, у пошуках свого абітурієнта, в підходах до організації навчального процесу та розподілення випускників. Демографічне становище та економічна криза має суттєвий вплив на здійснення набору студентів на навчання.

За всі роки існування в коледжі склалася достатньо розвинена інфраструктура. Це чотири навчальні корпуси, гуртожиток, бібліотека, яка налічує близько 60 тис. примірників, що в цілому задовольняє потреби освітнього процесу.

В освітньому процесі широко застосовується інтегровані технології. Педагогічний колектив показує високий рівень володіння комп’ютерною технікою. Проводиться модернізація обладнання кабінетів та лабораторій. Започатковується підготовка фахівців за новими освітніми програмами.

Сьогодні коледж веде підготовку з п’яти спеціальностей: 123 «Комп’ютерна інженерія»; 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»; 151 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології»; 192 «Будівництво та цивільна інженерія»; 273 «Залізничний транспорт».

Акредитовано вісім освітньо-професійних програм зі спеціальностей: 5.123.1 «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж»; 5.141.1 «Електропостачання»; 5.141.2 «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд»;  5.141.3 «Обслуговування та ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів»; 5.151.1 «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»; 5.151.2 «Обслуговування пристроїв електрозв’язку»; 5.192.1 «Монтаж, обслуговування устаткування і систем газопостачання»; 5.273.1 «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті».

Перспективним для коледжу є відкриття таких напрямів підготовки, як 5.141.5 «Мехатроніка та робототехніка» та 5.192.2 «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції».

Сьогодні Харківський державний політехнічний коледж святкує своє 150-річчя. Усі 150 років свого існування коледж невпинно розвивався і вдосконалювався. Змінювались часи, відбувався технічний прогрес, змінювались вимоги до фахівців, проте незмінною залишалась висока якість підготовки майбутніх спеціалістів.

Маючи величезний досвід роботи, бажання відповідати усім сучасним вимогам та тенденціям, Харківський державний політехнічний коледж продовжує готувати  талановитого, успішного та конкурентоспроможного фахівця.

                                 Гордість коледжу – наші випускники!